Науково-практичний тренінг тренерів з важкої атлетики
«Цей семінар ми хочемо зробити з сімейною атмосферою без академічних лекцій. Щоб кожен міг поділитись своїми методиками тренувань, відновлення та реабілітації спортсменів, і може навіть деякими секретами.» - Борис Лобко (Генеральний Секретар ФВАУ)
З таких слів розпочався науково-практичний семінар тренерів з важкої атлетики у м. Берегове, Закарпатської області.
В перший день активно взяли участь у обговоренні і поділились своїм досвідом Андрусь Валентин, Микола Мамчич, Юрій Каленський, Роман Якимчук, Павло Іващенко.
«Я пройшов кращу школу Левчука і Авраменка. В мене загалом тренуються більше діти з села. Вони дуже працьовиті, сильні і вмотивовані до занять. Я постійно вчусь новому в інших тренерів, дивлюсь що можна взяти для себе в роботу з дітьми.
Наразі мені подобається методика збірної команди: акцент на розтяжці до і після тренування для уникнення травм. Кожної п?ятниці виходимо на навантаження 90-95%. В присіданнях не менше 80%, 80-120%! Для того щоб дітям хотілося повернутись на тренування повинна бути хороша атмосфера в колективі, можна сказати сімейна.
В мене навіть є правило, прийшов - поклич друзів, це для того щоб було комфортно разом! І це дійсно працює, була ситуація коли дівчина декілька разів кидала тренування, поки не привела подруг. Подруги через 3 міс пішли, але вона залишилась.» - Валентин Андрусь, м. Камінь-Каширський, Волинська обл.
«Підготовка хлопців і дівчат дуже відрізняється. Дівчата швидше відновлюються, і не всі хлопці можуть робити те що роблять дівчата.» - Микола Мамчич, м.Рівне.
Його слова підтвердила і Юлія Паратова (Одеська область) «так, дійсно, дівчата дисципліновані. Скільки сказав підходів і разів зробити - зроблять чітко. А от хлопці завжди знайдуть варіант як скосити…».
«Так, тому я можу сказати, що середньотижневі навантаження у дівчат - 80-95%, у хлопців - 75-85%. Також хочу зауважити, що з віком відновлення організму уповільнюється, тому десь після 17 років потрібно переходити на особисті плани, бо в кожного різний організм і по різному переносить навантаження! Думаю, в нас і є проблема в тому що немає старших спортсменів, тому що треба підключати фармакологічну допомогу, на яку частіше за все не вистачає коштів.
Хоча, ще Воронін казав «людина підіймає великі ваги головою» (психологічно - дод. автор) - продовжив Микола Мамчич, м. Рівне.
«Все життя працював дитячим тренером. І можу сказати що дитяча підготовка дуже відрізняється від подальшої.
Перш за все це психологія спортсмена, психологія дитини. Генетичне і фізичне виховання це добре, але психологія це перше.
Ми, як тренери, повинні дітей привчати вчитись! Людина повинна розвиватись гармонійно. Тренер повинен бути і фізиком і математиком. Тому що ми навчаємо розподілу зусиль.
Ставлю акцент на вивченні техніки виконання вправ. Ми повинні уходити від вправ які травмують дітей. План пишеться загальний, але з кожним індивідуально треба пропрацьовувати його слабкі сторони!
Не вижимати з дітей результати до 13 років, вони виснажуються! На гнатись за медалями, тренерською категоріє чи іншим. Все поступово… Спочатку техніка, прибрати якісь фізичні недоліки. І також працювати над психологічною силою! Працювати над впевненістю в собі і своїх силах. Вчу дітей переходити свій страх стрибками в висоту, постійно піднімаючи планку. Тренування повинно бути з бажанням. Атмосфера в залі це головне! Командність, зв?язок тренер-спортсмен - фундамент успіху!» - Юрій Каленський, м. Славутич, Київська обл.
«Тренувався у Василишина, потім в Кулака. Завершив Львівський університет фізичного виховання. 10 років вже тренерської діяльності. Дітей свої теж віддав у важку атлетику. Багато напрацювань у методиці тренувань запозичив у Селіванова Костянтина (тренер збірної команди).
Тренування в мене 5 разів на тиждень, четвер та суботу дні для відпрацювання техніки та допоміжних вправ.
Додаю також присідання в ножицях, присідання в ножицях на витягнутих руках.» - Роман Якимчук, м. Стрий, Львівська обл.
Павло Іващенко (м. Київ) продемонстрував тренерам, якими вправами розтягувати дітям плечі, та ставити осанку.
«Більшість дітей згорблені через те що сидять в телефоні, плечі постійно зсунуті вперед. Це є проблемою для поштовху, тому що штангу не заводять за голову. Але над цим можна працювати саме цими вправами», прокоментував Павло.
На цьому завершили перший день семінару, та відправились на початок чемпіонату ГО «ВФСТ «КОЛОС» під девізом «Хто ти, майбутній олімпієць?»!
